Міжнародне визнання геноциду кримськотатарського народу
Офіційне визнання депортації 1944 року актом геноциду на
міжнародному рівні є принципово важливим кроком для утвердження
історичної правди та недопущення повторення подібних злочинів у
майбутньому. Називаючи речі своїми іменами – геноцидом – держави
і міжнародні організації дають чітку оцінку злочинам радянського
режиму проти кримськотатарського народу, вшановують пам’ять жертв
та демонструють солідарність із постраждалими. Це не лише питання
минулого – в сучасних умовах така позиція є також засудженням
нинішньої політики РФ, яка в окупованому Криму продовжує подібну
у багатьох аспектах політику знищення і витіснення к орінного народу.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України офіційно визнала
депортацію кримських татар актом геноциду, а 18 травня встановила
Днем пам’яті жертв цього злочину. Україна засудила політику
радянського тоталітарного режиму, керуючись положеннями Конвенції
ООН про запобігання геноциду. На державному рівні щороку 18 травня
вшановується пам’ять жертв: по всій країні проходять жалобні заходи,
меморіальні мітинги, уроки пам’яті. У Києві та інших містах люди
запалюють свічки у формі карти Криму, піднімають кримськотатарські
прапори на знак солідарності.
Приклад України став поштовхом до міжнародного визнання геноциду
кримськотатарського народу. Відповідні рішення ухвалили парламенти
Латвії та Литви (2019), Канади (2022), Польщі, Естонії та Чехії (2024). У
своїх резолюціях ці держави прямо називають дії сталінського режиму
геноцидом, а також засуджують політику Російської Федерації, яка
продовжує репресії проти кримських татар під час нинішньої окупації
Криму. Зокрема, Сейм Польщі рішуче засудив не лише злочин 1944
року, але й його сучасні продовження, а естонський Рійгікогу
підкреслив спадковість злочинної політики СРСР і РФ.
Таким чином, формується міжнародний консенсус щодо оцінки трагедії
кримськотатарського народу як акту геноциду. Україна й надалі веде
активну роботу із закликами до урядів інших країн та міжнародних
організацій (ООН, Європейського парламенту, Ради Європи) надати
належну правову і моральну оцінку подіям 1944 року.
