Сімейні фермерські господарства: як створити, з чого почати, стимули
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» (Закон) надав сімейним господарствам широкий спектр заохочень (15 серпня 2018 року Закон набув чинності).
Документом вносяться зміни до Податкового кодексу України та законів України «Про фермерське господарство», «Про державну підтримку сільського господарства України», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Таким чином детально урегульовано порядок створення фермерського господарства. Якщо бажаєте зареєструвати фермерське господарство як юридичну особу, то разом з переліком обов’язкових для реєстрації документів державному реєстратору необхідно подати статут, якщо ж без створення юридичної особи - договір (декларацію) про створення фермерського господарства. Такий договір укладається фізичною особою спільно з членами її сім’ї в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню за місцем розташування майна та земельних ділянок фермерського господарства. Щодо декларації – у разі одноосібного ведення такого господарства – вона складається фізичною особою самостійно в письмовій формі. Після укладання (складання) договору (декларації) про створення сімейного фермерського господарства голова сімейного фермерського господарства має зареєструватися як фізична особа - підприємець або зареєструвати зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця в порядку, встановленому законом.
В договорі (декларації) про створення сімейного фермерського господарства має бути визначено:
1. найменування, місцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його діяльності;
2. порядок прийняття рішень та координації спільної діяльності членів господарства;
3. правовий режим спільного майна членів господарства;
4. порядок покриття витрат та розподілу результатів (прибутку або збитків) діяльності господарства між його членами;
5. порядок вступу до господарства та виходу з нього;
6. трудові відносини членів господарства;
7. прізвище, ім’я та по батькові членів господарства, ступінь їх родинного зв’язку, паспортні дані та реєстраційні номери облікових карток платників податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті, реєстраційні номери облікових карток платників податків не зазначаються).
Законом також встановлено додаткову фінансову підтримку таких господарств – шляхом надання державної допомоги по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (від 10% до 90% мінімального страхового внеску у разі обов’язкової сплати різниці суми коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування) для членів/голови фермерського господарства протягом 10 років за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позитивним є те, що таких сільськогосподарських товаровиробників було віднесено до четвертої групи платників єдиного податку. Це стосується юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків та фізичних осіб-підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", і при цьому дотримуються наступних вимог:
1. здійснюють виключно вирощування сільськогосподарської продукції, збирання, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
2. провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
3. не використовують працю найманих осіб;
4. членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
5. площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
При цьому вони можуть самостійно перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано відповідну заяву, за умови сплати податку за поточний рік у розмірі, що розраховується виходячи з 25 відсотків річної суми податку за кожний квартал, протягом якого платник перебував на четвертій групі платників єдиного податку.
Повторне включення до четвертої групи платників єдиного податку можливе не раніше, ніж через два календарні роки після переходу на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку іншої групи, або анулювання його попередньої реєстрації платником єдиного податку четвертої групи. Ця норма не застосовуються у разі анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи юридичної особи за ініціативою контролюючого органу.
Безумовно, реалізація цього Закону створює привабливі умови для започаткування сімейних фермерських господарств (громадянин, який займається агропромисловою діяльністю, матиме можливість отриматиофіційний статус фермера, легально продавати свою продукцію, отримувати допомогу по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а в подальшому – право на пенсію), та є важливим кроком на шляху до виведення фермерства з тіньового сектора економіки.
